Праця в інтересах залізничного транспорту: другий міністр шляхів сполучення Російської імперії – Бобринський Володимир Олексійович (1869-1871)
Анотація
Розгорнуте та всебічне дослідження життєвого шляху персоналій видатних діячів, що зробили вагомий внесок у становлення та розвиток вітчизняної та світової науки, залишається актуальним завданням історичної науки на сучасному етапі її розвитку. Стаття присвячена висвітленню й періодизації етапів життя та діяльності на ниві розбудови залізничного транспорту Російської імперії, її другого міністра шляхів сполучення Володимира Олексійовича Бобринського. Розглянуто передумови кар’єрного зростання В. О. Бобринського. Показано важливу роль у формуванні В. О. Бобринського як особистості, такого етапу життя, як навчання у Петербурзькому університеті. Досліджено етапи військової кар’єри В. О. Бобринського під час Кримської війни 1854-1856 рр. Аналіз діяльності В. О. Бобринського на різних державних посадах до призначення міністром шляхів сполучення, дозволив оцінити його внесок у державотворення та розбудову Російської імперії у різних галузях. Встановлено, що на посаді міністра шляхів сполучення Російської імперії Володимир Олексійович Бобринський виступав як ініціатор будівництва 27 залізничних ліній, та як автор мережі залізниць, зокрема українського сегменту. Його діяльність під час керування міністерством, була спрямована на стратегічні напрямки розвитку залізниць, зокрема: встановити зв’язок між залізницями, які були ще розділені між собою; забезпечити продовження ліній, які не примикали до загальної мережі залізниць; з’єднати внутрішні губернії з морськими портами (з Миколаєвим та Маріуполем); здійснити розвиток залізниць в інтересах кам’яновугільної та гірничозаводської промисловості, а також Вологодської і В’ятсько-Двінської ліній. Крім того, за ініціативою міністра передбачалося включити до плану дві стратегічні залізничні лінії – від Праги до Варшави та від Лукова до Івангорода. Аналіз реформ В. О. Бобринського в управлінні залізничним господарством показав, що він успішно проводив політику вилучення з казенного управління усіх залізничних ліній як вже були побудовані, так і тих, що ще будувалися за рахунок казни. Наприкінці міністерської діяльності В. О. Бобринського у вересні 1871 р. протяжність залізниць в Російській імперії зросла у майже вдвічі та перевищила 13 тисяч верст і майже усі вони належали приватним залізничним товариствам. У статті показана роль В. О. Бобринського у вирішенні проблеми будівництва вузькоколійних залізниць. І хоча його перебування на посаді міністра шляхів сполучення було нетривалим, якихось два роки, В. О. Бобринського слід відносити до плеяди тих міністрів, які вдало розбудовували залізничний транспорт та його господарство.
Завантаження
Посилання
Bobrinskyi Vladimir Alekseyevich (1824) https://ru.wikipedia.org/wiki/Бобринский,_Владимир_Алексеевич_(1824)
Bogdanovich, A.O. (1995). Ministry i narkomy putey soobshcheniya [Ministers and People's Commissars of Communications]. Moskva: Transport [in Russian].
Chuprov, A. I. (1875). Zheleznodorozhnoye khozyaystvo [Railway economy]. Sankt-Peterburg. Vols. 1.
Count Vladimir Alexeevich Bobrinskyi, 1845 https://www.costumecocktail.com/ 2017/03/09/count-vladimir-alexeevich-bobrinsky-1845/
Kislinskiy, N. A. (1902). Nasha zheleznodorozhnaya politika po dokumentam arkhiva Komiteta ministrov: istoricheskiy ocherk [Our railway policy on the documents of the archives of the Committee of Ministers: a historical essay]. Vols. 1. Sankt-Peterburg [in Russian].
Klimenko, L. V. (2006). Ministry putey soobshcheniya Rossii v XIX veke [Ministers of Railways of Russia in the XIX century]. Promyshlennyy transport – Industrial transport, 2 (pp. 59–60). XXI vek. [in Russian].
Lapіn, V. (2008). Do 140-rіchchya vіd dnya stvorennya Pіvdenno-Zakhіdnoї zalіznitsі [Until the 140th day of the day, the stem of the Holy House]. Robіtniche slovo – Working word. 35. 26 veresnya [in Ukrainian].
Lazanska, T. I. (2009). Bobrynski, smilianska hilka. Entsyklopediia istorii Ukrainy [Bobrinsky, Smilyan branch. Encyclopedia of the History of Ukraine]. (Vols.1-10). Kyiv: Nauk. dumka [in Ukrainian].
Moskalenko, P. (2009). Fligel-adyutant – stroitel dorog… [The adjutant is a road builder ...]. Magistral (gazeta) – Highway (newspaper). 3 okt. [in Russian].
Pylypchuk, O. Ya., & Strelko O. H. (2017). P. P. Melnikov: zhittya ta dіyalnіst [P. P. Melnikov: life and dedication]. Іstorіya nauki і tekhnіki – History of science and technology, 7(11), 44-53. https://doi.org/10.32703/2415-7422-2017-7-11-44-53
Pylypchuk, O. Ya., & Strelko O. H. (2018). Istorychnyi analiz vplyvu diialnosti S. Yu. Vitte na rozvytok zaliznychnoho transportu u Rosiiskii imperii [Historical Analysis of the Influence of S. Yu. Witte on the development of salvage transport from the Russian Empire]. Іstorіya nauki і tekhnіki – History of science and technology, 8(2(13)), 353-367. https://doi.org/10.32703/2415-7422-2018-8-2(13)-353-367
Skalkovskiy, K. A. (1890). Nashi gosudarstvennyye i obshchestvennyye deyateli [Our government and public figures]. Sankt-Peterburg: Tip. A. S. Suvorina [in Russian].
Vivcharyk, O. (2005). Nekoronovani pravyteli Smily: Rodyna Bobrynskykh: chas, prystrasti, prymkhy doli [Necoronovans Smiley Government: Motherland of Bobrynskys: an hour, addicted, fate of fate]. Den (hazeta) – Day (newspaper). 242 [in Ukrainian].
Zenzinov, N. A. (1995a). Pervyye ministry putey soobshcheniya [The first ministers of communications]. Zheleznodorozhnyy transport – Railway transport, 3, 57–64 [in Russian].
Zenzinov, N. A. (1995b). Pervyye ministry putey soobshcheniya [The first ministers of communications]. Put i putevoye khozyaystvo – Way and track facilities, 4, pp. 30-38 [in Russian].
Кількість переглядів: 1853 Кількість завантажень PDF: 612
Авторське право (c) 2019 Pylypchuk O. Ya., Strelko O.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Авторські права та ліцензування
Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати експериментальних і теоретичних досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.
До рукопису статті додається підписана авторами відсканована копія «Угоди» про передачу авторами прав на публікацію рукопису і подальше розміщення статті в інтернеті (у форматі * .pdf або * .jpg).
Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:
- не порушує авторських прав інших осіб або організацій;
- не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.
Автор передає редколегії журналу "Історія науки і техніки" права на:
- публікацію статті українською (англійською та російською) мовою та розповсюдження її друкованої версії.
- переклад статті англійською мовою (для статей українською та російською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу.
- розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).
Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:
- Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
- Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
- Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
- Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
- персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
В усіх випадках наявність бібліографічного посилання на статтю або гіперпосилання на її електронну копію на офіційному сайті журналу є обов’язковим.
