Розвиток французької синології (13‒21 століття): історичний аспект
Анотація
В історії розвитку синологічних вчень окреме місце займає французька синологія. Саме Франція стала найпершою країною, в якій відбулася трансформація місіонерської синології, що була поширена серед обмеженого кола дослідників (в основному у релігійному середовищі) в академічну наукову дисципліну, яку вже на професійному рівні викладали та вивчали у вищих закладах освіти. Саме паризький тип синології тривалий час домінував у всьому світі, включаючи такі потужні центри китаєзнавства як Німеччина, Великобританія, США, й власне сам Китай. Проведений історіографічний аналіз теми дозволяє говорити про недостатнє висвітлення вітчизняними дослідниками еволюції історичного розвитку французької синології як цілісного процесу, котрий тривав майже 800 років. Даний факт спонукав авторів до розкриття зазначеної теми. Мета статті – дослідити історичний розвиток французької синології протягом 13–21 століть. У ході роботи було використано як загальнонаукові методи, так і спеціальні, серед яких пріоритетне місце зайняли історичний, хронологічний та проблемно-тематичний. Також було застосовано аналітичний метод та методи групування і типологізації, що дозволило подати матеріал логічно завершеним. Для формування цілісної картини розвитку синології у Франції авторами було виокремлено та проаналізовано три історичні періоди, що охопили всю історію розвитку китаєзнавства, починаючи від зародження та розквіту до процесу стагнації. Так, у часових межах першого періоду досліджено процес накопичення своєрідної наукової бази знань про Китай, а також розвиток місіонерської синології та доведено, що саме вона стала своєрідним містком між протосинологічним етапом та академічною синологією, яка секуляризувавши здобутки попередників у 19 ст. перетворилася на наукову університетську дисципліну. У часових межах другого періоду проаналізовано наукові здобутки цілої плеяди французьких науковців а саме, Едуарда Шаванна, Марселя Гране, Анрі Поля Гастона Масперо тощо та зроблено висновок, що тогочасна синологічна школа у Франції перебувала та піку свого розвитку, а погляди її представників стали пріоритетними серед синологів світу. Щодо третього періоду, авторами висловлено думку про те, що сучасна французька китаїстика втратила лідируючі позиції в науковому світі, а пошуки новітніх методологічних підходів та методів (насамперед мультидисциплінарних з використанням цифрових технологій) є передусім спробою досягти паритетного становища із провідними центрами синології. Фактологічний матеріал дослідження може бути залучений для подальшого вивчення історії розвитку синології, а також для написання узагальнюючих праць із китаєзнавства, до читання лекційних курсів, спецкурсів та спецсемінарів.
Завантаження
Посилання
Bastid‐Bruguière, M. (2008). Current trends in Chinese studies in France. Journal of Modern Chinese History, 2(1), 115–132. https://doi.org/10.1080/17535650802048215.
Bastid-Bruguière, M. (2017). Liberty and Responsibility. Diogenes, 64(1‒2), 25‒28. https://doi.org/10.1177/03921921221080808.
Chavannes, E. (2018). Voyages des pèlerins bouddhistes. L’Itinéraire d’Ou-K’ong, 751–790 [Journeys of Buddhist Pilgrims. The Ou-K’ong Route, 751–790]. Paris: Hachette livre-bnf [in French].
Chavannes, E. (2018). Le t’Ai Chan: Essai de Monographie d’un CulteChinois; Appendice, le Dieu du Sol dans la Chine Antique [The t’Ai Chan: The Essay Monography of Chinese Cult; Appendix, the God of Soil in Ancient China]. Paris: Forgotten Books [in French].
Chemla, К. (2012) Reading proofs in Chinese commentaries: algebraic proofs in an algorithmic context. The History of Mathematical Proof in Ancient Traditions. New York: Cambridge University Press [in French].
DuHalde, J.-B. (1735). Description géographique, historique, chronologique, politiqueet physique de l’Empire de la Chine et de la Tartarie chinoise. [Geographical, historical, chronological, political and physical description of the Empire of China and Chinese Tartary]. Vol. 2. Paris: P.-G. Le Mercier. Retrieved from https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k56991284/f67.item. texteImage [in French].
Granet, М. (2013). La Civilisation Chinoise [Chinese Civilization]. Paris: Ink book [in French].
Granet, М. (1982). Fêtes et Chansons Anciennes de la Chine [Festivals and Ancient Songs of China]. Paris: Albin Michel [in French].
Granet, М. (1999). La Pensée Chinoise [Chinese Thought]. Paris: Albin Michel [in French].
Gernet, J. (1995). History of Chinese Civilization. Cambridge: Cambridge University Press.
Guiheux, G. (2002). Les grands entrepreneurs privés à Taiwan, la main visible de la prospérité. Paris: CNRS editions [in French].
Guiheux, G. (2013). Chinese socialist heroes. In E. Florence, & P. Defraigne (Eds.), Towards a New Development Paradigm in Twenty-First Century China. Economy, Society and Politics. London: Routledge. https://doi.org/10.4324/9780203095416.
Jami, С.(2018). Western learning and imperial knowledge of the world during the Кangxi reign (1662–1722). In L. Saraiva, & C. Jami (Eds.), History of Mathematical Sciences: Portugal and East Asia V. Visual and Textual Representations in Exchanges Between Europe and East Asia 16th–18th Centuries (pp. 267‒277). World Scientific. https://doi.org/10.1142/ 9789813233256_0012.
Jami, С. (2014). The Jesuits’ Negotiation of Science between France and China (1685–1722): Knowledge and Modes of Imperial Expansion. In: Kontler, L., Romano, A., Sebastiani, S., Török, B.Z. (Eds.), Negotiating Knowledge in Early Modern Empires. Palgrave Studies in Cultural and Intellectual History. New York: Palgrave Macmillan. https://doi.org/10.1057/9781137484017_3.
Jullien F. (2000). Detour and Access: Strategies of Meaning in China and Greece. New York: Zone books.
Henriot, Сh. (2020). Modern Chinese History in France: A critical appraisal. Elites, Networks and Power in modern China. Retrieved from https://enepchina.hypotheses.org/2965.
Henriot, Сh. (2016). Scythe and the City: A Social History of Death in Shanghai. Stanford: Stanford University Press.
Henriot, Сh. (2001). Prostitution and Sexuality in Shanghai: A Social History, 1849–1949. Cambridge: Cambridge University Press.
Kapranov, S. V. (2021). Doslidzhennia “Dao De Tszinu” v Yevropi v pershii polovyni XiX st. [The studies of Tao Te Ching in Europe in the first half of the XIX century]. Kytaieznavchi doslidzhennia ‒ Chinese Studies, (2), 5–16. https://doi.org/10.51198/chinesest2020.02.005 [in Ukrainian].
Kim, S. (2004). Strange names of God. The missionary translation of the divine name and the Chinese responses to Matteo Ricci's “Shangti” in Late Ming China, 1583–1644. New York: Peter Lang.
Kiktenko, V. (2017). Dystsyplinarni ta metodolohichni osoblyvosti nauky pro Kytay̆. [Disciplinary and methodological characteristics of science about China]. Skhidnyi svit ‒ The World of the Orient, (4), 46–58. https://doi.org/10.15407/orientw2017.04.046 [in Ukrainian].
Lakutiur, Zh. (2012). Yezuity. Tom 1. Zavoiovnyky [Jesuits. Vol. 1: The Conquerors]. Lviv: Svichado [in Ukrainian].
Maspero, H. (1950). Mélanges posthumes sur les religions et l'histoire de la Chine. Paris: Civilisations du Sud [in French].
Pan, Feng-Chuan (2020). Some reflections on the methodology of the studies on missionary Sinology. Journal of Oriental Studies, 68(2), 423‒438. https://doi.org/10.1080/02549948.2020.1831251.
Rubruck, W. (2010). The Journey of William of Rubruck to the Eastern Parts of the World, 1253-55. London: Hakluyt Society. https://doi.org/10.4324/ 9781315556420.
Trigautio, N. (1615). De christiana expeditione apud Sinas suscepta ab Socjetate Jesu. Ex P. Matthaei Ricij eiusdem Societatis Commentarijs. [About christian expeditions to China undertaken by the Society of Jesus according to Matteo Ricci commentaries]. Augsburg: Christoph Mang. Retrieved from https://archive.org/details/ita-bnc-mag-00002831-001/page/64/mode/2up [in Latin].
Will, P.-E., & Zink, M. (Eds.). (2020). Jean-Pierre Abel-Remusat et ses successeurs. Deux cents ans de sinologie francaise en France et en Chine [Jean-Pierre Abel-Remusat and his successors. Two hundred years of french sinology in France and China]. Раris: Peeters Pub & Booksellers [in French].
Кількість переглядів: 1727 Кількість завантажень PDF: 869
Авторське право (c) 2022 Історія науки і техніки
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Авторські права та ліцензування
Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати експериментальних і теоретичних досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.
До рукопису статті додається підписана авторами відсканована копія «Угоди» про передачу авторами прав на публікацію рукопису і подальше розміщення статті в інтернеті (у форматі * .pdf або * .jpg).
Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:
- не порушує авторських прав інших осіб або організацій;
- не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.
Автор передає редколегії журналу "Історія науки і техніки" права на:
- публікацію статті українською (англійською та російською) мовою та розповсюдження її друкованої версії.
- переклад статті англійською мовою (для статей українською та російською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу.
- розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).
Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:
- Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
- Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
- Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
- Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
- персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
В усіх випадках наявність бібліографічного посилання на статтю або гіперпосилання на її електронну копію на офіційному сайті журналу є обов’язковим.
