Інституціоналізація технології бетонного будівництва: Соціотехнічне формування сучасної архітектури в Індонезії
Анотація
Інституціоналізація технології будівництва в постколоніальній архітектурі рідко досліджується з позицій досліджень науки і технологій, особливо в країнах, що розвиваються, де процес модернізації частіше визначався політичними програмами, ніж індустріальним зростанням. Ця стаття заповнює зазначену прогалину, аналізуючи соціотехнічний процес інституціоналізації технології бетонного будівництва в індонезійській архітектурі в період з 1959 по 1981 роки. Спираючись на теорію соціального конструювання Бергера та Лукмана, зокрема на поняття екстерналізації та об’єктивації, дослідження розглядає періоди Старого порядку та Нового порядку як послідовні режими, що формували й закріплювали технологічні значення у межах власних національних наративів розвитку. У дослідженні аналізуються президентські промови, урядові політики та публікації практиків з метою простежити історичні дискурси, які пов’язували технологію з національним розвитком. Результати свідчать, що ці дискурси спочатку були різноспрямованими: Старий порядок зосереджувався на розбудові нації через монументальні проєкти, тоді як Новий порядок наголошував на соціальному добробуті через економічне зростання. Згодом ці протилежні дискурси взаємодіяли й сприяли об’єктивації бетону як домінуючого матеріалу та методу будівництва в архітектурі після здобуття незалежності. Розрив у розвитку під час Старого порядку (1959–1966) породив модерність, що виникла з економічних обмежень, але вирізнялася інноваційністю через безпрецедентне використання бетону. Натомість період Нового порядку (1966–1981) характеризувався модерністю, заснованою на ефективності, використанні місцевих матеріалів і соціальній емпатії в умовах економічного піднесення. Попри відмінності, технологія бетонного будівництва зберегла архітектурну тяглість, поєднавши обидва режими. Таким чином, процес інституціоналізації є узгодженим соціотехнічним переходом, а не лінійним поширенням сучасної технології. Індонезійський досвід робить внесок у глобальні дискусії з досліджень науки і технологій, пропонуючи Південну перспективу на те, як сучасна архітектура матеріалізується через історично та контекстуально зумовлені технологічні конструкції.
Завантаження
Посилання
Akihary, H. (1990). Architectuur en Stedebouw van Indonesie 1870/1970. Zutphen: de Walburg Press [in Dutch].
Akmal, I. & Faiz, J. (2010). Momentum & Innovation 1960-2010 Wiratman. Jakarta: PT. Mitrawira Aneka Guna.
Al-Rahab, A. (2014). Ekonomi Berdikari Sukarno. Depok: Komunitas Bambu [in Indonesian].
Atmadi, P. (1997). Arsitektur dan Pengembangannya di Indonesia. In Parmono Atmadi et al. (Eds.), Perkembangan Arsitektur dan Pendidikan Arsitek di Indonesia (pp. 6-39). Yogyakarta: Gadjah Mada University Press [in Indonesian].
Bandyopadhyaya, K. (1977). The Indonesian Economy in Transition: from Guided Economy to New Order. India Quarterly, 33(4), 432-453. https://doi.org/10.1177/097492847703300404
Bazbauers, A. R. (2018). Policy Movement and Technical Assistance. In: The World Bank and Transferring Development (pp. 29-56). Cham: Palgrave Macmillan. https://doi.org/10.1007/978-3-319-58160-6_2
Berger, P. L., & Luckmann, T. (2012). Tafsir Sosial atas Kenyataan: Risalah tentang Sosiologi Pengetahuan (H. Basari, Trans.). Jakarta: Penerbit LP3ES. (Original work published 1966) [in Indonesian].
Bijker, W. E. (1997). Of Bicycles, Bakelites, and Bulbs: Toward Theory of Sociotechnical Change. Cambridge: The MIT Press.
Bijker, W. E. (2010). How is technology made? – That is the question!. Cambridge Journal of Economics, 34(1), 63-76. Retrieved from http://www.jstor.org/stable/24232021
Boediono, B. (2016). Ekonomi Indonesia dalam Lintasan Sejarah. Bandung: Mizan [in Indonesian].
Booth, A. & McCawley, P. (Eds.). (1985). Ekonomi Orde Baru. Jakarta: LP3ES [in Indonesian].
Booth, A. (2016). Economic Change in Modern Indonesia: Colonial and Post-colonial Comparisons. Cambridge: Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/CBO9781316271438
Booth, A. & Sundrum, R. M. (1985). Distribusi Pendapatan. In A. Booth & P. Crawley (Eds.), Ekonomi Orde Baru (pp. 239-285). Jakarta: LP3ES [in Indonesian].
Bredendieck, H. (1962). The Legacy of the Bauhaus. Art Journal, 22(1), 15-21. https://doi.org/10.2307/774604
Chang, W., & Xue, C. Q. L. (2019). Towards international: China-aided stadiums in the developing world. Frontiers of Architectural Research, 8(4), 604-619. https://doi.org/10.1016/j.foar.2019.05.007
Ding, G., & Xue, C. Q. L. (2015). China’s architectural aid: Exporting a transformational modernism. Habitat International, 47, 136-147. https://doi.org/10.1016/j.habitatint.2015.01.019
Direktorat Sejarah. (2018). Mengungkap Kejayaan Asian Games IV 1962 di Era Sukarno dan Upaya Indonesia Mengulang Kembali di Era Jokowi. Jakarta: Direktorat Kebudayaan Kementerian Pendidikan dan Kebudayaan [in Indonesian].
Djojohadikusumo, S. (1976). Indonesia dalam Perkembangan Dunia Kini dan Masa Datang. Jakarta: Penerbit LP3ES [in Indonesian].
Eryudhawan, B. (2012). Sukarno: Bapak Arsitektur Indonesia. In Pusat Dokumentasi Arsitektur (Ed.), Tegang Bentang Seratus Tahun Perspektif Arsitektural di Indonesia (pp. 79-95). Jakarta: PT. Gramedia Pustaka Utama [in Indonesian].
Fakih, F. (2020). Authoritarian Modernization in Indonesia’s Early Independence Period: The Foundation of the New Order State (1950-1965). Leiden: The Netherlands Koninklijke Brill NV. Retrieved from https://library.oapen.org/handle/20.500.12657/42536
Frampton, K. (1970). MARS and beyond: The British Contribution to Modern Architecture. Architectural Association Quarterly (AAQ), 2(4), 51-55. Retrieved from http://www.jstor.org/stable/45495935
Fuady, A. H. (2012). Perencanaan Pembangunan di Indonesia Pascaorde Baru: Refleksi tentang Penguatan Partisipasi Masyarakat. Masyarakat Indonesia. 38(2), 375-392. https://doi.org/10.14203/jmi.v38i2.655 [in Indonesian].
Habibie, B. J. (1995). Ilmu Pengetahuan, Teknologi dan Pembangunan Bangsa Menuju Dimensi Baru Pembangunan Indonesia. Jakarta: Cidesindo [in Indonesian].
Heinemann, H. A. (2013). Historic concrete: From concrete repair to concrete conservation. (Doctoral dissertation). Delft University of Technology, Delft, Netherlands. https://doi.org/10.4233/uuid:987fafd0-cd76-4230-be0e-be8843cae08e
Henning, M., & Kögel, E. (Eds.). (2023). Dipl.-Ing. Arsitek: German-trained Indonesian Architects from the 1960s. Berlin: DOM publishers.
Hidayat, A., & Sjarief, R. (2019a). Tan Tjiang Ay: Begawan Ciptaning. Jakarta: RAW Press [in Indonesian].
Hidayat, A., & Sjarief, R. (2019b). Gunawan Tjahjono: Maharsi Bisma. Jakarta: RAW Press [in Indonesian].
Hidayat, A., & Sjarief, R. (2021). Mohammad Daniswara: Begawan Padmanaba. Jakarta: RAW Press [in Indonesian].
Hill, H. (2001). Ekonomi Indonesia. Jakarta: PT. Rajagrafindo Persada [in Indonesian].
Hirst, P. (1993). Foucault and Architecture, AA Files, 26, 52-60. Retrieved from http://www.jstor.org/stable/29543867
Hutahean, A. P. V. (Ed.). (2021). Technische Hoogeschool te Bandoeng: Kilas Balik Sejarah Kampus Ganesha 1920-1959. Bandung: ITB Press [in Dutch].
Ikatan Arsitek Indonesia. (1983). Buku ke-1: Karya Arsitektur Arsitek Indonesia. Jakarta: PT. Gramedia [in Indonesian].
Indonesia. (1968). Keputusan Presiden Republik Indonesia Nomor 319 Tahun 1968 tentang Rentjana Pembangunan Lima Tahun 1969/1970-1973/1974. Jakarta: Departemen Penerangan RI [in Indonesian].
Indonesia. (1971). Peraturan Beton Bertulang Indonesia 1971 N.I.-2. Bandung: Yayasan Lembaga Penyelidikan Masalah Bangunan, Departemen Pekerjaan Umum dan Tenaga Listrik [in Indonesian].
Indonesia. (1974). Keputusan Presiden Republik Indonesia Nomor 11 Tahun 1974 Tentang Rencana Pembangunan Lima Tahun Kedua (Repelita II) 1974/75-1978/79. Jakarta: Departemen Penerangan RI [in Indonesian].
Indonesia. (1979). Keputusan Presiden Republik Indonesia Nomor 7 Tahun 1979 Tentang Rencana Pembangunan Lima Tahun Kedua (Repelita II) 1979/80-1983/84. Jakarta: Departemen Penerangan RI [in Indonesian].
Johnson, C. (2012). Bricoleur and Bricolage: From Metaphor to Universal Concept. Paragraph, 35(4), 355-372. https://doi.org/10.3366/para.2012.0064
Kapur, V. (1998): The Albert Mayer Team’s Contribution to Chandigarh, 1998 ACSA International Conference: Constructing New Worlds (pp. 24-30). Washington: ACSA Press. Retrieved from https://www.acsa-arch.org/chapter/the-albert-mayer-teams-contributions-to-chandigarh/
Khudori, D. (2001). The altruism of Romo Mangun: The seed, the growth, the fruit. Indonesia and the Malay World, 29(85), 198–214. https://doi.org/10.1080/13639810120102067
Konstruksi. (1978). Dr. Ir. B. J. Habibie Menteri Paling Muda dalam Kabinet Pembangunan III. Konstruksi, 2, 6 [in Indonesian].
Konstruksi. (1979a). Medali Penghargaan dan Anggota Kehormatan HAKI untuk Prof. Dr. Ir. Sedijatmo. Konstruksi, 2, 6-9 [in Indonesian].
Konstruksi. (1979b). PP. Menuju Puncak Prestasi di Bawah Direksi yang “Crazy”. Konstruksi, 15, 12-29 [in Indonesian].
Kusno, A. (2012). Di Bawah Bayangan Bung Karno: Arsitektur Modernis dan Sejarah Kita. In PDA (Ed.), Tegang Bentang Seratus Tahun Perspektif Arsitektural di Indonesia (pp. 64-78). Jakarta: PT. Gramedia Pustaka Utama [in Indonesian].
Kwee, H. G. (2002). Bloeiende Bron, Een Architectenleven. Retrieved from https://www.kanhantan.nl/familiedocumenten/21kwee_hin_goan/Kwee%20Hin%20Goan%20OCR%20scan.pdf [in Dutch].
Lewis, P. M. (2007). Growing Apart: Oil, Politics, and Economic Change in Indonesia and Nigeria. Ann Arbor: University of Michigan Press. https://doi.org/10.3998/mpub.206785
Liddle, R. W. (1991). The Relative Autonomy of the Third World Politician: Soeharto and Indonesian Economic Development in Comparative Perspective. International Studies Quarterly, 35(4), 403-427. https://doi.org/10.2307/2600948
Li-Hua, R. (2009). Definitions of Technology. In J. K. B. Olsen, S. A. Pedersen, & V. F. Hendricks, (Eds.), A Companion to the Philosophy of Technology (pp. 18-22). Sussex: Blackwell Publishing Ltd. https://doi.org/10.1002/9781444310795.ch2
Lima, Z. R. M. A. (2014). Architectural Developments in Latin America: 1960-2010. In E. G. Haddad & D. Rifkind (Eds.), A critical history of contemporary architecture: 1960-2010 (pp. 163-188). London: Routledge. https://doi.org/10.4324/9781315263953
MacDougall, J. J. (1976). The Technocratic Model of Modernization: The Case of Indonesia’s New Order. Asian Survey, 16(12), 1166-1183. https://doi.org/10.2307/2643453
Meijling, G. J. P. B. (1953). Bouwen in Indonesie: handleiding bij de construtie vanwoningen en loodsen. Jakarta: De Technische Uitgeverrij H. Stam [in Dutch].
Miller, R. (2023). Aquinas' Science of Sacra Doctrina as a Platonic Technê. Revista Portuguesa de Filosofia, 79(1/2), 633-656. https://doi.org/10.17990/RPF/2023_79_1_0633
Moersid, A. (1983). Arsitektur Tepat Guna. In Eko Budihardjo (Ed.), Menuju Arsitektur Indonesia (pp. 31-38). Bandung: Penerbit Alumni [in Indonesian].
Moersid, A. F. (2015). Kagunan, Karya Arsitektur Adhi Moersid. Jakarta: Direktorat Pembinaan Kesenian dan Perfilman Direktorat Jenderal Kebudayaan Kementerian Pendidikan dan Kebudayaan [in Indonesian].
Mustopadidjaja, A. R. et al. (Eds.). (2012). Bappenas dalam sejarah perencanaan pembangunan Indonesia, 1945-2025. Jakarta : LP3ES : Paguyuban Alumni Badan Perencanaan Pembanunan Nasional [in Indonesian].
Norbruis, O. (2020). Arsitektur di Nusantara: Para Arsitek dan Karya Mereka di Hindia-Belanda dan Indonesia pada Paruh Pertama Abad ke-20. Volendam: LM Publisher [in Indonesian].
Odang, S. A. (1992). Arsitek dan karyanya: F. Silaban dalam konsep dan karya. Bandung: Nova [in Indonesian].
Pasaribu, A. (2014). Hotel Indonesia Gagasan Bung Karno, Cagar Budaya Bangsa Dibangun dengan Dana Pampasan Perang Jepang. Jakarta: PT. Gramedia Pustaka Utama [in Indonesian].
Passchier, C. (2016). Building in Indonesia 1600‒1960. Volendam: LM Publishing.
Purbosaputro, H. (1979). Beberapa Masalah Pembangunan Flat ‒ Rumah Susun. Konstruksi, 4, 82-85 [in Indonesian].
Rahardjo, S., & Soerasno, B. (2010). Encona Engineering Inc.: Turning Ideas into Reality. Bandung: Seliacipta Publishing.
Roosmalen, P. K. M. (2008). For Kota and Kampong: The emergence of Town Planning as A Discipline. In W. Revestijn & J. Kop (Eds.), For Profit and Prosperity: The Contribution made by Dutch Engineers to Public Works in Indonesia (pp. 273-307). Zaltbommel: Aprilis.
Roosseno, R. (1974). Aspek-Aspek Umum Pelaksanaan Pembangunan. Cipta,4, 22-24 [in Indonesian].
Roux, H. L. (2004). Building on the boundary–modern architecture in the tropics. Social Identities, 10(4), 439-453. https://doi.org/10.1080/1350463042000258889
Saidi, A. I., & Warsidi, E. (2021). Seratus Tahun Institut Teknologi Bandung: Orientasi Masa Depan, Refleksi Masa Lalu. Bandung: ITB Press [in Indonesian].
Salam, S. (1987). Roosseno Manusia Beton. Jakarta: Kuning Mas [in Indonesian].
Schatzberg, E. (2012). From art to applied science. Isis, 103(3), 555-563. https://doi.org/10.1086/667979
Siahaan, B. (2000). Industrialisasi di Indonesia Sejak Hutang Kehormatan sampai Banting Stir. Bandung: Penerbit ITB [in Indonesian].
Sismondo, S. (2011). An Introduction to Science and Technology Studies. Chichester: Wiley-Blackwell. Retrieved from https://www.perlego.com/book/1011775/an-introduction-to-science-and-technology-studies-pdf
Sjahrir. (1990). The Indonesian Economy Facing The 1990s: Structural Transformation and Economic Deregulation. In C. Ng & C. Jeshurun (Eds.), Southeast Asian Affairs 1990 (pp. 117-132). Singapore: ISEAS Publishing. https://doi.org/10.1355/9789812306807-009
Smith, D. L. (1987). Integrating Technology into the Architectural Curriculum. Journal of Architectural Education, 41(1), 4-9. https://doi.org/10.2307/1424902
Sopandi, S. (2017a). Modern Indonesian Architecture: A Cultural Discourse. Docomomo Journal, (57), 20-29. https://doi.org/10.52200/57.A.KQFG8KIO
Sopandi, S. (2017b). Friedrich Silaban. Jakarta: PT. Gramedia Pustaka Utama.
Subijono, E. (2012). Sejarah dan Peran Asosiasi Profesi. In PDA (Ed.), Tegang Bentang Seratus Tahun Perspektif Arsitektural di Indonesia (pp. 114-117). Jakarta: PT. Gramedia Pustaka Utama [in Indonesian].
Sukada, B. A. (2011). Membuka Selubung Cakrawala Arsitek Soejoedi. Jakarta: Gubahlaras Arsitek & Perencana [in Indonesian].
Sukarno, S. (1986). Ilmu dan Perjuangan. Jakarta: Inti Idayu Press & Yayasan Pendidikan Soekarno [in Indonesian].
Sumalyo, Y. (2021). Arsitektur “Hindia Belanda”. Jakarta: Penerbit RAW [in Indonesian].
Sumawinata, S. (1972). Perspektif Pembangunan Djangka Pandjang (Beberapa Gagasan Strategi Sampai Tahun 2.000). Prisma, 5, 3-21 [in Indonesian].
Sun, Z. (2023). Framing China’s tropics: Thermal techno-politics of socialist tropical architecture in Africa (1960s-1980s). Singapore Journal of Tropical Geography, 44(3), 519‒538. https://doi.org/10.1111/sjtg.12506
Syatria, H. (Ed.). (1995). Gedung MPR/DPR RI Tonggak Karya Cipta Putera Bangsa Indonesia Wahana Perujudan Demokrasi Pancasila. Jakarta: Tim Panitia Penerbitan Buku Gedung MPR/DPR RI Sejarah dan Perkembangannya [in Indonesian].
Taylor, G. J. (2012). Global Indonesia. London: Routledge. https://doi.org/10.4324/9780203079805
Thee, K. W. (2012). Indonesia’s Economy Since Independence. Singapore: ISEAS Publishing. https://doi.org/10.1355/9789814379540
Tjahjono, G., & Agustiananda, P. A. P. (2002). Nyala Nirmana 72 Tahun Dipl.Ing. Han Awal. Depok: Jurusan Arsitektur Fakultas Teknik Universitas Indonesia [in Indonesian].
Uduku, O. (2006). Modernist architecture and “the tropical” in West Africa: The tropical architecture movement in West Africa, 1948-1970. Habitat International, 30(3), 396‒411. https://doi.org/10.1016/j.habitatint.2004.11.001
Uzair, M. (1970). Economic Development of Indonesia. Pakistan Horizon, 23(2), 123-137. Retrieved from http://www.jstor.org/stable/41393018
Varia. (1965). Gedung Konefo Menciptakan Kekaguman Arsitektur. Varia, 363, 1 & 32 [in Indonesian].
Wang, J. (2013). The Importance of Aristotle to Design Thinking. Design Issues, 29(2), 4-15. https://doi.org/10.1162/DESI_a_00206
Wangsadinata, W. (1992). 20 Tahun TPKB DKI Jakarta, Konstruksi, 174, 21-24 [in Indonesian].
Wangsadinata, W. (2008). Catatan Pemikiran Mengenai Karya Tulis Prof. Dr (HC). Ir. R. Roosseno yang Mengantar Pemberian Gelar Doktor Honoris Causa. In Wiratman Wangsadinata & Suprayitno (Eds.), Roosseno Jembatan dan Menjembatani (pp. 53-93). Jakarta: Yayasan Obor Indonesia [in Indonesian].
Widodo, J. (2009). Arsitektur Indonesia Modern: Transplantasi, Adaptasi, Akomodasi, dan Hibridisasi. In Peter J.M. Nas (Ed.), Masa Lalu dalam Masa Kini Arsitektur di Indonesia (pp. 17-24). Jakarta: Penerbit PT. Gramedia Pustaka Utama [in Indonesian].
Wiryomartono, B. (2012). The politics of development in Indonesia: The aesthetic culture and power play in architecture and urban design. International Journal of Urban Sciences, 16(2), 203-223. https://doi.org/10.1080/12265934.2012.701442
Yustono, U. (1989). Dari Seminar Pedoman Beton 1989 di ITB: Apa hal baru dalam peraturan beton 1989?. Konstruksi, 131, 11-14 [in Indonesian].
Zanden, J. L.v. & Marks, D. (2012). An Economic History of Indonesia: 1800-2010. London: Routledge. https://doi.org/10.4324/9780203126196
Zed, M., Chaniago, H., & Jasmi, K. (2001). Indarung Tonggak Sejarah Industri Semen Indonesia. Jakarta: Pustaka Sinar Harapan [in Indonesian].
Zoelverdi, E. (1974). Ekspansi Gedung-Gedung Tinggi. Tempo, 16, 46-50 [in Indonesian].
Кількість переглядів: 547 Кількість завантажень PDF: 395
Авторські права та ліцензування
Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати експериментальних і теоретичних досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.
До рукопису статті додається підписана авторами відсканована копія «Угоди» про передачу авторами прав на публікацію рукопису і подальше розміщення статті в інтернеті (у форматі * .pdf або * .jpg).
Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:
- не порушує авторських прав інших осіб або організацій;
- не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.
Автор передає редколегії журналу "Історія науки і техніки" права на:
- публікацію статті українською (англійською та російською) мовою та розповсюдження її друкованої версії.
- переклад статті англійською мовою (для статей українською та російською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу.
- розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).
Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:
- Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
- Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
- Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
- Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
- персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
В усіх випадках наявність бібліографічного посилання на статтю або гіперпосилання на її електронну копію на офіційному сайті журналу є обов’язковим.
