Внесок академіка І. Г. Александрова у будівництво залізниць та мостів

Анотація

Одним із актуальних завдань сучасної історії науки і техніки є вивчення діяльності провідних науковців та інженерів-практиків минулого, впливу їхніх ідей на розвиток світової науки та на процес підготовки спеціалістів відповідних галузей народного господарства. На погляд авторів статті, однією із таких постатей початку ХХ століття є академік І. Г. Александров. Історично-науковий аналіз життя та діяльності І. Г. Александрова як вченого, інженера, організатора науки є актуальним з огляду на масштабність та різноплановість його наукового внеску. У контексті розвитку гідротехніки і гідроенергетики, розвитку транспортних комунікацій, І. Г. Александров мав досягнення світового рівня, які прославили вітчизняну науку. Науково-творчий доробок І. Г. Александрова можна умовно розділити на п’ять основних напрямів розвитку науки і техніки: гідротехніка, гідроенергетика, географічне районування, залізничний транспорт та іригація. У доробку академіка – будівництво Дніпровської ГЕС біля Запоріжжя (1927–1932) (підготував проект і керував будівництвом найбільшої на той час ГЕС у Європі), розробка генерального плану електрифікації СРСР (склав проекти електрифікації Середньої Азії та Східного Сибіру), участь у створенні плану будівництва Байкало-Амурської залізничної магістралі, розробка методології економічного районування Радянського Союзу та теорії залізничних «надмагістралей». У статті зроблено висновок, що висококваліфікований професорсько-викладацький склад Московського вищого технічного училища та Московського інженерного училища Відомства шляхів сполучення сприяв ґрунтовній теоретичній підготовці молодого інженера І. Г. Александрова. На підставі значної кількості джерел встановлено, що обіймаючи різні посади, І. Г. Александров брав участь у вирішенні складних технічних питань сучасної йому епохи, а наукові дослідження І. Г. Александрова здійснювалися у контексті завдань інженерної науки його часу. І. Г. Александров вів наукові дискусії з питань будівництва портів і каналів, у своїй діяльності всіляко сприяв розвитку вітчизняної промисловості і впровадженню прогресивних форм транспорту, зокрема залізничного. З впевненістю можна стверджувати, що сучасне бачення наукової спадщини І. Г. Александрова в контексті розвитку гідротехніки, гідроенергетики та залізничного транспорту беззаперечно визнає, що в концентровано-узагальненій формі ідеї, теорії та концепції, висунуті та науково обґрунтовані академіком І. Г. Александровим, сьогодні сприяють розвитку науково-технічного процесу.