Внесок академіка І. Г. Александрова у розвиток гідротехніки (на прикладі наукових та інженерних підходів до проблем іригації Туркестану)

Анотація

Історія науки та техніки як галузь наукових знань спрямована на вивчення найбільш значущих ідей видатних вчених та практиків та їхній вплив на просування цих технологій та світовий розвиток науки. На думку авторів статті, однією з таких фігур початку ХХ століття є академік І. Г. Александров. Історичний та науковий аналіз життя та діяльності І. Г. Александров як наукового теоретика, інженера, організатора науки вирізняється високою актуальністю завдяки масштабності та універсальності його наукового внеску. Науково-творчу роботу І. Г. Александрова можна розділити на п’ять основних напрямків розвитку науки і технологій: гідротехнічне будівництво, гідроенергетика, географічне районування, залізничний транспорт та зрошення. У контексті розвитку гідротехніки та гідроенергетики І. Г. Александров мав досягнення світового рівня, які прославляли національну науку. Але до останніх років І. Г. Александров здебільшого визнаний проектантом і одним із будівельників Дніпровської ГЕС поблизу Запоріжжя (1927-1932) (він підготував проект і керував будівництвом найбільшої на той час в Європі гідроелектростанції) або ж як творцем та розробником методології економічного районування Радянського Союзу. Інші досягнення та ідеї академіка І. Г. Александрова рідко згадують у наукових працях та дослідженнях. У статті робиться висновок, що широта науково-технічних інтересів І. Г. Александров була результатом як його індивідуальних здібностей, так і ретельної теоретичної та практичної підготовки, яку отримав молодий інженер І. Г. Александров від висококваліфікованого викладацького складу Московського вищого технічного училища та Московського інженерного училища Управління шляхів сполучення. Гігантська працездатність І. Г. Александрова також відіграла важливу роль у його житті. Велика кількість джерел показала, що займаючи різні посади, І. Г. Александров брав участь у вирішенні складних технічних завдань сучасної йому епохи, а його наукові інтереси завжди були в контексті завдань інженерії та науки того часу. І. Г. Александров ініціював наукові дискусії щодо будівництва портів і каналів, у своїй роботі він всіляко сприяв розвитку вітчизняної промисловості загалом, та гідротехніки зокрема. Автори стверджують, що сучасний погляд на наукову спадщину І. Г. Александрова у контексті розвитку гідротехніки, гідроенергетики та залізничного транспорту однозначно визнає, що в концентровано-узагальненому вигляді ідеї, теорії та концепції, висунуті та науково обґрунтовані академіком І. Г. Александровим майже сто років тому навіть сьогодні сприяють розвитку науково-технічного процесу.